А серце билося
А серце билося
А серце билося до тебе,
І мрії ,ще живі були колись,
А ум казав мій зупинись
Це не твоє і не для мене.
І я посміти не могла,
І думкою не уявляла,
Що теж в думках твоїх була,
Що в них я не ізгоєм стала,
Що ти мене тоді любив,
Один єдиний на весь світ,
Коли весь всесвіт мене гнітив,
Коли у ньому не знаходилося титр.
Тоді ще час повільно бив,
Я ненавиділа себе ,
І недостойна для нікого
І йшла сама,а ти далеко так летів
Й нічого,ось так любов свою тоді загубив,
Зарез інша я , достойний ти мене,
Але торкається серця
Мого лиш помста.
Любив мене ти та мовчав,
А зарес я не чую слів.
Тоді мене ти відпускав,
Бачити мене у чужих руках,
Тепер я їхня,так.
І радію ,що ти пізнав яка я,
Збагнув що втратив ти,пізнав,
Та час минув,крапки розставив усі
Всі відкинуті слабкі ,як ти
І зрозуміла я істину одну,
Що я тебе тепер мину,
Забуду наче й не було
Нічого в серці так давно.
Бувай ,прощай,минулий ти
Живи чужий у далечі.
(©Саша Павловська)
10 жовтня 2013