В останню путь…
І ще одне рідне згасло тут життя…
Заплакала безпомічно,маленька вже сімя.
Ось за вікном щось хмариться,
А у кімнаті дощ.
Моя матуся журиться,
Лиш Бог один в помощ.
Сама я подивом сита,
Із відчаю дурна,
Недавно ж спілкувалися,
Сьогодні вже нема…
Могила і сира земля,
Як жаль,як прикро,ну чому?
Буденна суєта,
Зїдає рідних як чума.
А батюшки слова,
чи хору співчого пісні,
Пробуджують плачі,
А тіло в гробі й у землі,
а могілках і вдень й в ночі,
Зівянули квіти молодості.
Онуки швидко підросли,
Волосся стали геть сиві,
А руки зовсім змучені,
Ой мертві рідні рученьки,
І оченьки заплющені,
не мовить більш ні словечка.
Не зїсть уже ні ложечки,
І часу не вернути,
І хочеться проснутись,
А ти в останю путь,
Тебе вже не забуть.
Прощай,хай стелиться тобі дорога в Рай!
І місять світить нам ,що ще Май!
(©Саша Павловська)
13.06.2011