Тарас Шевченко – Кума моя і я
Кума моя і я
В Петрополіськім лабіринті
Блукали ми — і тьма, і тьма…
Ходімо, куме, в піраміду,
Засвітим світоч. І зайшли,
Єлей і миро принесли.
І чепурненький жрець Ізіди,
Чорнявенький і кавалер,
Скромненько длань свою простер,
І хор по манію лакея,
Чи то жерця: Во Іудеї
Бисть цар Саул. Потім хор
Ревнув з Бортнянського. О скорбь,
О скорбь моя! О скорбь велика!
[Друга половина вересня —грудень 1860, С.-Петербург]