Пройдуть роки,а серце заболить!
Пройдуть роки,а серце заболить,
Бо важко люди без кохання жить.
Минають вже диньочки й місяці,
А мені хоч вставай,за край очі йди.
Та тільки зовсім недоступним
Став для мене ти.
Хоч відчуваю через перетини сум.
Так сама знаю,що не знаєш почуттів
Моїх і ще гориш,
Палаєш чистотою небесі,
У всій твоїй моїй красі.
Сказала я колись слова,
Що серце розіб’ю,
Так правда це,
Та не сказала ,як сильно я любитиму,
Не те що без очей,без слів.
І ти тоді не побоявсь ,
Та міну наступив.
І знаю довго ти болів,
Я досі ще болію,
Але самою бути не умію.
А ти лиш мрія,в серці крихітна надія
Через роки навіть сторінки не найдеш.
Я поміняю назву,
А як побачиш серце відпаде,
І буде тяжко…
Я знаю ,що ти крила,
Та з реалізмом вже боротися не сила
Я іншого не полюбила,
І зовсім знаєш нещаслива
І мабуть ти колись побачиш
В статусі моїм,
Кінець дівочих моїх днів.
Прости і зрозумій,
Що кілометри розбавляють колір снів…
(©Саша Павловська)
23.02.2013