Папірець від вітру

Опубліковано Сашою Павловською в Вірші про любов

Папірцем показався мені ,
Найприємнішим подихом вітру,
Закотилися очі як в сні,
У думку з тобою приємну.
Я злякалась від того,що так,
Як та зоря сяюча в небі,
Ми з тобою роз’єднані в знак
Страждання і волі.
В думках з’явилися лани
Із колосяним житом пшениці,
А по них крокували мули,
Ідучи на питво до криниці.
Там пасеться душа моя,
Серед похилу рідного хліба.
Там і ти — доле моя,
Свистиш ранком,тихо,безлиця,
А далеко від гаїв є дуб,
То незламна чекаюча сила,
Віра в наше заручення губ
І Бога безмежна довіра.
Ось шматок паперу земного,
З інформацією,між усім,
Шепчучи,тручись об трасу дорогу,
Вітер ,ти до мене приніс.

(©Саша Павловська)

29.11.2011.