Пам’ятаєш
Пам’ятаєш,як я клялась
У вірності тобі,коли були дощі.
Як я тебе цілувала і обняла,
Взяла за руку і сказала,
Що я на тебе лиш чекала
І що тебе тепер кохаю,
Життя без тебе не уявляю.
Пам’ятаєш,як я місяць ще чекала,
Як листи тобі писала.
Шкода ти не бачив сни,
Де ми разом на весні,
Де співають нам пташки.
Ми щасливі там були.
А згадай ,як ти приїхав,
Знов до мене з першим снігом,
Як ти квіти дарував
І які слова казав.
Пам’ятаєш ту каблучку,
Що одяг меі на ручку,
Пам’ятаєш небеса,
Там тоді була краса.
Поясни ж мені тепер,
Що це сталося із нами.
Чи то віри птах помер,
Чи погаснучими стали.
Пам’ятаю-ми кохали.
Пам’ятаю,як чекала.
Може мені мало стало,
Може марева бажала.
Ну скажи мені,скажи,
Невже невже не кохаєш і ти.
Як мало із нами статись це,
Ми ж щасливі були понад усе.
Ти не знаєш,я не знаю
Ми вже більше не кохаєм.
(©Саша Павловська)