Одне
Одне
Звітки таке глибоке розуміння життя,
Колись прочитала і зрозуміла сама,
Що все чи добре,чи погане.усе марнота,
Та краще вже жити ніж мерти.
І я хочу і буду вірити в те,
Що я є для чогось.
Марнота у серці бездарно цвіте,
А листя обпалось.
Чарівний сон прихиляє мене,
На сторону тиху.
Ось втіхи,ось сміхи,
А тіло долає,напевно веде
На вулиці інші щось.
І завжди майбутнє,
Проспане,мною забуте.
Я сторонюсь,геть кажу,дзусь!
Ось тут і рятунок,
Постеля і спокій,
Розстріляний страх
У ніжний повій,
Тепого вітру від моря
І там десь далеко.
За гори летить моя птаха від горя,
Де літня спека далеко
Й вона і повітря,і море і небо,
Одне,нерозлучене ,до тебе.
(©Саша Павловська)
04.11.2011