Микола Вінграновський – По хвилях бачу
По хвилях бачу, доле — до тогО! Ожина дивиться. У зуби аж заходять Хто ж, як не я, ще грається з...
ЧитатиПо хвилях бачу, доле — до тогО! Ожина дивиться. У зуби аж заходять Хто ж, як не я, ще грається з...
ЧитатиПоснув сірий лід горою сніг. Ще б трохи мені, пам’яті: з грозою Біжить руда вечірня череда.1975comments po
ЧитатиПогасло на ніч світло, лиш Десна Вустами темними Свій берег п’є і хоче.1975comments po
ЧитатиТи звідки йдеш? Ти мова, чи ти хто? На жовтий лист Ще трішечки безлистя1975comments po
ЧитатиЧервоний светр, білий сміх я обійняв за плечі.Лимонний вітер задмухав понаддніпровий вечір…Так це...
ЧитатиУ хаті холодно. Твоїх духів лиш запах. Серед подвір’я на сухій акації Одружується шпак.1975comments po
ЧитатиПоблимало впівщастя — й будь здоров! Пісочок хитрий: наче він з невчора Посушу сірники в твоїм...
ЧитатиЗа селом на вечірній дорозі У промінні осіннього сонця Я зустрів своїх батька-матір.1964comments po
ЧитатиЗгорають очі слів, згорають слів повіки. Та є слова, що рвуть байдужий рот. Це наше слово. Жить йому...
ЧитатиІ та весна, і ця весна, Як срібна посмішка весла.1975comments po
ЧитатиКрізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю, Летить на мене доля моєї Вітчизни і людства. І сиза...
ЧитатиМи з нею проснулися з голубами. Пляшка води, що не випили ввечері ми, Замерзла вночі на балконі.1964comments po
ЧитатиНіколи б не подумав, що ця хмара Подібна буде профілем своїм До першого мого кохання.1964comments po
ЧитатиНа могилі стояло сонце — Тіні Жабенятко у світ дивилось Тихо. Зозуленя собі слів шукало Тонко. Біля...
ЧитатиТут, перед хатою, де я колись ходив, Зацвів для матері Осінній пізній сонях.1964comments po
Читати