Ліна Костенко – Не треба класти руку на плече
Не треба класти руку на плече.Цей рух доречний, може, тільки в танці.Довіра — звір полоханий, втече.Він...
ЧитатиНе треба класти руку на плече.Цей рух доречний, може, тільки в танці.Довіра — звір полоханий, втече.Він...
ЧитатиНе знав, не знав звіздар гостробородий,Що в антисвіті є антизірки,Що у народах є антинароди,Що у...
ЧитатиНа конвертики хатліто клеїть віконця, як марки.Непогашені марки — біда ще не ставила...
ЧитатиІшли музики із весілля.Цимбали, бубон і скрипаль.Місток вузенький над потічком!З якої тут ступить...
ЧитатиКоли я буду навіть сивою,і життя моє піде мрякою,а для тебе буду красивою,а для когось, може, й ніякою.А...
ЧитатиМи виїхали в ніч. І це було шаленство.Збиралось на грозу. Ми виїхали в ніч.Притихлі явори стояли...
ЧитатиМарнували літечко, марнували.А тепер осінні вже карнавали.Душа задивиться в туман і марить обрисами...
ЧитатиЯ лицар і поет, не схожий на ханигу.Я не служу чужому королю.У відблиску меча читаю древню книгуі даму...
ЧитатиНа одному з малих полустанків я чекаю поїздазранку. Влаштувалась в кутку на лаві, щоб мене незнайшли...
ЧитатиМої кохані, милі вороги!Я мушу вам освідчитись в симпатії.Якби було вас менше навкруги,—людина може...
ЧитатиУ чистім полі, в полі на роздоллі,де колосочки проти сонця жмуряться,Вернигора, Вернивода й Вернидуб...
ЧитатиІсус Христос розп’ятий був не раз.Там, на Голгофі, це було уперше.Умер од смерті, може,— від образ,і за...
ЧитатиІ я не я, і ти мені не ти.Скриплять садів напнуті сухожилля.Десь грає ніч на скринці самоти.Десь виє...
ЧитатиІ скаже світ:— Ти крихта у мені.Ти світлий біль в тяжкому урагані.Твоя любов — на грані маячніі віра...
ЧитатиЗатінок, сутінок, день золотий.Плачуть і моляться білі троянди.Може це я, або хто, або тиось там сидить...
Читати